Наталія Дмитрук — україномовний гід

Формат роботи: гід.

Я живу у Венеції вже половину свого життя. І все ж досі пам’ятаю той перший день, коли зійшла з потяга і… побачила місто у воді. Саме у воді, а не на воді.

Того дня була acqua alta, і Венеція зустріла мене затопленими площами та вулицями.

Бачили б ви мій подив! Я дивилася навколо і не могла зрозуміти: як тут взагалі можна жити? Як можна було побудувати ці палаци, церкви, цілі квартали посеред лагуни? І чому люди століттями не залишали це дивне місто?

Тоді я ще не знала, що пошук відповідей на ці запитання стане важливою частиною мого життя.

Я почала читати. Чим більше дізнавалася, тим більше хотілося знати. Потім були чотири роки навчання у дослідниці історії Венеції та авторки численних праць Маріни Крівелларі Біціо, вивчення мистецтва на різноманітних курсах, а згодом - в університеті Ка’ Фоскарі. І нарешті, у 2011 році, я отримала довгоочікувану ліцензію туристичного гіда.

Так звичайна цікавість поступово перетворилася на професію.

Але за роки життя у Венеції я зрозуміла ще одну важливу річ: Венецію неможливо пізнати лише з книжок.

Можна вивчити дати, імена дожів, історію палаців і шедеври великих художників. Але цього недостатньо, щоб зрозуміти місто. Потрібно жити тут. Спостерігати за людьми. Знати їхні звички, традиції, характер і особливий венеціанський гумор. Треба звертати увагу на речі, повз які турист часто проходить, навіть не здогадуючись, яку історію вони приховують. Бо Венеція - це не лише площа Сан-Марко, Палац дожів і гондоли. Це острови лагуни й маленькі вулички, де раптом опиняєшся зовсім один. Це старовинні церкви, скуоли, музеї, палаци й дворики. Це історії про багатство і бідність, кохання і зраду, політику, інтриги, злочини, святих, художників, купців і звичайних венеціанців.

І найдивовижніше — Венеція далі продовжує дивувати мене. Після стількох років життя тут я й досі можу звернути в знайомий провулок і помітити деталь, якої раніше не бачила, або знайти історію, про яку ще не знала.

Саме таку Венецію я люблю показувати людям. Не місто з листівки і не набір дат, які забудуться наступного дня. А живу Венецію — дивну, прекрасну, суперечливу, іноді смішну, іноді загадкову.

Проводжу екскурсії українською, англійською та італійською мовами. Люблю розповідати просто, цікаво і з гумором, тому що переконана: історія не повинна бути нудною.

А моє найбільше бажання як гіда дуже просте: закохати вас у місто, в яке багато років тому закохалася я сама.