Американська бібліотека: місце, де від вас не вимагають нічого купувати

У Нью-Йорку можна зайти до будівлі з мармуровими сходами, розкішними стелями та левами біля входу, провести там кілька годин — і не залишити ані долара. Ні, це не означає, що охорона відволіклася. Це означає, що ви прийшли до бібліотеки. І якщо слово «бібліотека» викликає у вас спогади про запилені полиці, формуляр із загнутими куточками та суворе «тихіше!», Америка має чим вас здивувати. Тут ця установа зовсім не готується на пенсію. Вона видає книжки, навчає англійської, допомагає шукати роботу, знайомить сусідів один з одним і часом виглядає так, що туристи приходять спочатку фотографувати, а вже потім з’ясовують, що тут узагалі відбувається.

Звичайно, було б несправедливо стверджувати, що в інших країнах бібліотеки зникли: чудові сучасні бібліотеки працюють у багатьох куточках світу. Але американську звичку користуватися ними справді легко недооцінити. Мандруєш невеликими містечками, роздивляєшся головну вулицю, церкву, пожежну станцію — і раз у раз натрапляєш на Public Library. Десь це скромний будиночок, десь — поважна історична споруда з колонами. Власна бібліотека є майже у кожному населеному пункті, і для багатьох громад вона така ж природна частина місцевого життя, як школа чи парк. А там, де до стаціонарної бібліотеки далеко, читачів можуть обслуговувати бібліобуси (пересувні бібліотеки на колесах).

Відчуйте масштаб: дослідження федерального Інституту музейних і бібліотечних послуг США (Institute of Museum and Library Services, IMLS) охоплює приблизно 9 тисяч публічних бібліотечних систем і понад 17 тисяч місць обслуговування , включно з головними бібліотеками, філіями та бібліобусами. І це ще без шкільних, університетських та спеціалізованих бібліотек. Тут важливо не переплутати: одна система може об’єднувати десятки будівель, тому «дев’ять тисяч бібліотек» зовсім не означає дев’ять тисяч дверей із табличкою «Вхід», а набагато більше.

Сказати, що бібліотеками користується геть кожен американець, було б перебільшенням. Але цифри й без того вражають: за даними IMLS за 2023 рік, публічні бібліотеки мали понад 155 мільйонів зареєстрованих користувачів , це 43% від всього населення країни, включаючи немовлят та тіктокерів! А кількість відвідувань перевищила 800 мільйонів . Причому люди приходять не лише по книжки: того самого року бібліотечні програми та заходи зібрали 93 мільйони відвідувань.

Але почнімо все ж таки з книжок: купувати їх приємно. Особливо коли зайшов «лише подивитися» і вийшов із пакетом та новим поясненням для благовірної, куди пішла третина сімейного бюджету. Постійно купувати все, що хочеться прочитати, — задоволення недешеве. А книжки мають ще одну властивість: вони накопичуються. Спочатку заповнюють полицю, потім другу, потім утворюють біля ліжка конструкцію, яку вже хочеться узгодити з архітектором. У нью-йоркській квартирі, де за кожен квадратний фут платиш цілком дорослі гроші, це особливо відчутно.

Бібліотека пропонує просте рішення: прочитав — повернув — узяв наступну. Улюблену книжку можна купити й залишити назавжди, а детектив, який потрібен на два вечори, зовсім не зобов’язаний отримувати постійну прописку у вашій вітальні. До того ж сучасний бібліотечний абонемент відкриває доступ і до електронних книжок та аудіокнижок. Тож людина, яка слухає роман у навушниках, може бути активним користувачем бібліотеки, навіть якщо давно не заходила до її будівлі. Щоправда, популярну електронну книжку теж іноді доводиться чекати: цифровий формат не скасовує ліцензій та черг.

У Нью-Йорку бібліотечна географія має свій характер. Тут працюють три окремі публічні бібліотечні системи . New York Public Library обслуговує Манхеттен, Бронкс і Стетен Айленд та має 92 локації, включно з дослідницькими центрами. Бруклін має власну Brooklyn Public Library, яка налічує 62 бібліотеки. Квінс обслуговує Queens Public Library, з мережею у 66 локацій, включно з бібліотеками та навчальними просторами. Разом — понад дві сотні бібліотек! І це знову ж таки без університетських, шкільних та інших спеціальних книгозбірень. Тобто знаменита будівля з левами — лише найвідоміша частина великої історії.

Саме біля цих левів, на П’ятій авеню, бібліотека стає ще й туристичною пам’яткою. Головна будівля Нью-Йоркської публічної бібліотки, Stephen A. Schwarzman Building відкрилася 1911 року, а її кам’яні охоронці відомі як Patience і Fortitude — Терпіння та Стійкість. Усередині на вас чекають монументальні сходи, розписані стелі та знаменитий читальний зал Rose Main Reading Room. У такому інтер’єрі навіть список покупок у АТБ хочеться писати трохи урочистіше. Але це діюча дослідницька бібліотека: доступ туристів до окремих залів регулюється, і люди за столами прийшли працювати. Найкращий спосіб оцінити цю красу — залишити їм можливість зосередитися.

І Нью-Йорк тут не самотній - Бостонська публічна бібліотека на Коплі-сквер — справжній палац для читачів: історична будівля архітектора Стенфорда Уайта, відкритий внутрішній дворик з аркадами, читальний зал Bates Hall і настінні роботи Джона Сінгера Серджанта. А будівля Томаса Джефферсона Бібліотеки Конгресу у Вашингтоні з її мармуром, мозаїками та розписами цілком здатна перетворити людину, яка «просто зайшла на хвилинку», на захопленого шанувальника бібліотечної архітектури. До речі, Бібліотека Конгресу США — найбільша бібліотека у світі : її фонди охоплюють 180 м ільйонів книжок, рукописів, карт, нот, фотографій, звукозаписів та фільмів. Щоправда, це національна дослідницька установа, а не районна бібліотека, куди забігають по роман почитати на вечір.

За цією красою стоїть і давня ідея: доступ до знань не повинен залежати лише від товщини гаманця. Одним із найвідоміших її прихильників був промисловець і філантроп Ендрю Карнеґі. Він фінансував будівництво бібліотек, але громада мала взяти на себе їхнє подальше утримання. Його підтримка допомогла створити в США майже 1700 громадських бібліотечних будівель. Ось чому іноді посеред зовсім невеликого містечка трапляється споруда, яка виглядає так, ніби місцевий банкір переплутав кошторис із мрією.

Утім, сенс американської бібліотеки найкраще видно не на мармурових сходах. Він у звичайній районній філії, де дитині читають уголос, дорослий вчить англійську на безкоштовних курсах, хтось працює за комп’ютером, а комусь допомагають скласти резюме. Для школяра це місце, де можна зробити домашнє завдання. Для людини, яка щойно переїхала, — можливість розібратися з новим життям. Для іншої — спокійний стіл та інтернет, за які не треба замовляти третю каву як у Старбаксі. Різні філії пропонують різні послуги, але сама логіка залишається спільною: сюди можна прийти з потребою, а не обов’язково з грошима.

І так, бібліотеки не лише зберігають — їх оновлюють і розширюють. У бруклінському Ґрінпойнті 2020 року відкрили нову будівлю бібліотеки з центром екологічної освіти: удвічі більшу за попередню, із зеленими відкритими просторами. У Сансет-Парку 2023 року відкрилася нова бібліотека, також значно просторіша за стару. Це не доказ того, що кількість бібліотек щороку зростає всюди без винятку. Бюджетні труднощі й суперечки довкола їхнього майбутнього нікуди не поділися. Але це дуже наочна відповідь на припущення, що в епоху смартфонів бібліотеки вже нікому не потрібні.

Мабуть, саме це мені й подобається в американській бібліотечній ідеї: у країні, яка постійно щось продає, залишається місце, де можна просто бути: читати, вчитися, думати, роздивлятися стелю. Або взяти книжку додому — і потім повернути її, поки ваша колекція книжок не почала вимагати власної кімнати:) .