Осінь у Нью-Йорку. А ви думали, тут тільки хмарочоси?:)

Є така думка, що Нью-Йорк — це суцільні бетон, асфальт, скло та хмарочоси, а дерева тут можна побачити хіба що в діжках біля входу до дорогих готелів. Ну що ж, маю розчарувати прихильників цієї теорії:) Насправді Нью-Йорк — місто напрочуд зелене. І якщо влітку ми не дуже звертаємо увагу на все це зелене багатство (бо зелене і зелене, що з нього взяти?), то восени природа влаштовує тут таке кольорове шоу, що навіть найзатятіші шанувальники мангеттенських хмарочосів починають дивитися не вгору, а навколо себе. І правильно роблять!

Взяти хоча б наш знаменитий Центральний парк. 843 акри (це приблизно 341 гектар, якщо хто забув метричну систему) посеред одного з найдорожчих районів світу. І все це восени поступово перефарбовується в жовті, помаранчеві, червоні та всілякі проміжні кольори, назв яких я навіть не знаю. До речі, Центральний парк — зовсім не залишок якогось давнього лісу, який дивом вцілів посеред Мангеттена. Це практично повністю рукотворний ландшафт, створений у XIX столітті за проєктом Фредеріка Лоу Олмстеда та Калверта Вокса. Тобто навіть природу в Нью-Йорку примудрилися спроєктувати архітектори:)

Але не Центральним парком єдиним... Є ще чудовий Prospect Park у Брукліні, є величезний парк Флашинг-Медоуз у Квінзі, є наші парки на Стетен Айленді, а якщо вже вибратися за межі міста, то там починається взагалі щось неймовірне. Я маю на увазі долину річки Гудзон та гори Катскілл. Ось де восени справжнє свято для очей! Цілі гірські схили вкриті різнокольоровими лісами, старовинні маєтки, маленькі містечка, річка Гудзон, яка тече собі між горами і навіть не підозрює, скільки туристів приїжджає помилуватися її краєвидами. До речі, саме краєвиди долини Гудзону надихали художників знаменитої Hudson River School — першої великої американської школи пейзажного живопису XIX століття. Якщо будете в музеї Метрополітен, зверніть увагу на їхні картини. А потім поїдьте до долини Гудзону і порівняйте з оригіналом. Художники, мушу сказати, не дуже перебільшували:)

Тепер про те, коли все це краще дивитися. Тут є одна хитрість. Осінь у нас рухається з півночі на південь, а також із гір униз, до долин. Тому в Катскіллах дерева можуть уже стояти майже голі, коли в Центральному парку тільки починається найцікавіше. Зазвичай у горах найкрасивіше в першій половині жовтня, в долині Гудзону — трохи пізніше, а сам Нью-Йорк досягає піку осінніх барв наприкінці жовтня — на початку листопада. Хоча погода, звичайно, щороку вносить свої корективи.

І ось що я вам скажу. За багато років роботи гідом я бачив Нью-Йорк у всі пори року, за будь-якої погоди, вдень, уночі, під дощем, снігом і навіть тоді, коли краще було б сидіти вдома:) Але осінь — це щось особливе. Тому якщо ви збираєтеся до Нью-Йорка саме зараз, не обмежуйтеся Таймс-сквером, Статуєю Свободи та Емпайр-Стейт-Білдінгом. Знайдіть час для наших парків. А ще краще — виберіться на день за місто. Повірте, буде на що подивитися. І фотоапарат не забудьте. Хоча кому я це кажу... У наш час телефонів без камер, здається, вже не існує:)